З набуттям Україною Незалежності, менш ніж через місяць 1991.09.20 постановою Верховної Ради України було фактично лише перейменовано Комітет державної безпеки УРСР у Службу національної безпеки України.
1992.01.15 Указом Президента України утворено Управління охорони вищих посадових осіб України на базі управління охорони КДБ УСРС (СНБУ).
1992.03.25 прийнято Закон України “Про Службу безпеки України”, нормативну основу подальшого функціонування КДБ УСРС у складі України.
Обравши шлях розбудови демократичної і правової держави, визначивши курс на зближення з Північноатлантичним альянсом, серед численних завдань країни постала потреба реформувати СБУ.
Однак реформування відомства, завдання якого по суті зводяться до забезпечення стійкого існування об’єкту захисту (держави) попри будь-які впливи, визначає ключове становище такого відомства у системі органів безпеки і обумовлює найвищу міру його спроможностей опиратися будь-яким впливам, перш за все проти нього самого. Водночас недостатній рівень доброчесності та патріотизму наших політичних сил разом з перебуванням України тривалий час у зоні впливу Російської Федерації, яка використовує проти національних інтересів України свої спецслужб, агентуру і здійснює психологічний, політичний, ідеологічний, культурний та інші види впливу, ускладнювало цей процес. У зв’язку з цим, реформування СБУ у перші роки Незалежності було мало можливим. Через це ідея реформи тривалий час мала лише абстрактне вираження, не набуваючи нормативно-правового.
1997.07.09 між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору було підписано Хартію про особливе партнерство, яка започаткувала новий етап відносин та інтеграції України. Передбачено створення консультативно-дорадчого органу для процесу інтеграції – Комісії Україна – НАТО.
2002.02.06 Державною радою з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України, очолюваної Президентом України, схвалено План дій Україна – НАТО, розроблений Комісією. Планом передбачено зокрема реформування органів безпеки. Радою було схвалено також Цільовий план на 2003 рік, як перший документ щодо річного обсягу заходів, цілей та завдань для приведення Україною нормативно-правової бази, державного апарату та його функціонування до стану спроможності забезпечувати власну національну безпеку на рівні держав – членів НАТО.
2004.10.14 Указом Президента України було створено Службу зовнішньої розвідки України шляхом виокремлення Департаменту розвідки зі складу СБУ в самостійний орган спеціального призначення. Крок обумовлювався потребою роз’єднання функцій розвідки та контррозвідки між різними органами задля забезпечення оптимального виконання їх завдань.
2006.05.25 постановою КМУ було утворено Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України на базі Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ.
Варто відзначити, що виділення зі складу СБУ трьох органів державної влади (УДО, СЗР, ДССЗЗІ) засвідчило радше не здійснення частини реформи відомства, а величезні повноваження успадковані від КДБ УРСР. Відтак можливість реформи СБУ у спецслужбу європейського зразка, тобто зосереджену на контррозвідці, лише отримала точку відліку. Адже потребує трансформацій багатьох аспектів у відомстві.
2007.06.18 Указом Президента затверджено Цільовий план Україна – НАТО на 2007 рік, зокрема реформувати СБУ у спецслужбу європейського зразка.
2008.02.15 рішенням РНБО було схвалено Концепцію реформування СБУ, введеного в дію Указом Президента України 2008.03.20.
Необхідність приведення СБУ до функціональної відповідності відомствам внутрішньої безпеки країн-членів НАТО, які зосереджуються на попереджені загроз державній безпеці, тобто здійсненні контррозвідувальної діяльності, необхідність забезпечення умов дотримання прав людини та протидії корупції і зловживанням разом з формуванням можливості надійної співпраці з партнерами, обумовлювали зміст бачення реформи на той час.
Відповідно до Концепції реформи головним завданням реформованої Служби безпеки України мало стати забезпечення національної безпеки у сфері державної безпеки шляхом здійснення контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, боротьби з тероризмом, профілактики і розслідування злочинів та правопорушень у сфері національної безпеки та інформаційно-аналітичної роботи.
Протягом 2008 – 2009 років планувалося прийняття необхідних для реформи нормативно-правових актів. Трансформація СБУ з 2010 року.
Реформа СБУ у відповідності до ухваленої Концепції визначалася як один із заходів підготовки України до вступу до НАТО у відповідних Річних національних програмах на 2009, 2010 роки. Однак через супротив опонентів та політичну нестабільність проєвропейських політичних сил в Україні, реалізувати Концепцію реформи за каденції третього Президента України не вдалося.
Зі зміною політичної влади України, яка мала яскраво-виражений проросійський зовнішньополітичний вектор, актуальність реформи була втрачена, попри формальне відображення реформи, як одного з заходів у згаданих Річних національних програмах Україна – НАТО на 2011, 2012, 2013 роки.
Революція Гідності та події Російсько-Української війни, що супроводжувалися підтримкою особового складу управлінь Служби безпеки України у Севастополі, Автономній республіці Крим, Донецькій та Луганській областях та переходом на бік Російської Федерації і контрольованих нею організацій на території ОРДЛО, засвідчили відсутність необхідного рівня патріотизму та доброчесності у лавах Служби.
Стало очевидним необхідність проведення докорінної реформи відомства, можливо навіть “з нуля”. Адже крім позбавлення СБУ повноважень у сферах які прямо не стосуються державної безпеки, натомість належать іншим правоохоронним органами, зокрема боротьби з корупцією, економічною, організованою злочинністю та цілковитого позбавлення функції розслідування злочинів, вбачалася потреба зміни принципів набору, підготовки кадрів, проходження служби і формування кадрового складу новими спеціалістами. А також позбавлення президента неконституційних повноважень призначення усього керівництва СБУ, натомість запровадження парламентського контролю.
Попри сформовані Революцією унікальні можливості державних перетворень найбільшої країни Європи, реформа відомства за каденції п’ятого Президента України не відбулася. Натомість вищі посадові особи СБУ неодноразово потрапляли у корупційні та політичні скандали.
2019 року кандидат у Президенти України, обраний у подальшому на посаду, заявляв про намір проведення реформи СБУ. Восени стартувала підготовка проекту закону, який було зареєстровано 2020.03.10 за № 3196. Однак проект фактично підміняв реформу, пропонуючи посилити існуючу модель відомства. Через різку критику, проєкт був відправлений на повторне перше читання.
2020.10.26 зареєстровано актуальний законопроект № 3196-д, який містить якісно-позитивні відмінності, однак потребує суттєвих доопрацювань, зокрема щодо: 1) позбавлення відомства функції досудового розслідування до завершення каденції нинішньої політичної влади; 2) запровадження дієвого демократичного (парламентського) контролю; 3) деполітизації відомства та посилення незалежності голови; 4) демілітаризації служби та покращення матеріального забезпечення співробітників; 5) зміни порядку та умов підготовки кадрів та прийому на службу.
2021.01.28 законопроєкт прийнято у 1-му читанні. До 2-го читання від народних депутатів надійшло більше 2400 правок. Профільний Комітет з питань національної безпеки, оборони і розвідки Верховної Ради України тривалий час затягував розгляд правок до 2-го читання.
2021.07.08 Комітет з питань національної безпеки, оборони і розвідки Верховної Ради України рекомендував законопроєкт до 2-го читання.
2021 року Верховна Рада України не розглядала у 2-му читанні законопроєкт через повідомлення про опір збоку СБУ. Водночас пасивність Президента України та ряд інших обставин вказують на нашу думку на планованість такого ходу подій.